Під час недавнього опитування компанії Volvo Buses, проведеного серед операторів міжміських автобусних перевезень по всьому світу, було отримано цікаві дані про темпи електрифікації.
В онлайн-опитуванні взяло участь 75 автобусних операторів, які здійснюють міжміські перевезення в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Африці, на Близькому Сході та в Європі.
Так, 3% операторів заявили, що вже розпочали перехід на електромобільність, додавши до своїх автопарків електробуси. А 38% респондентів зауважили, що почнуть перехід на електробуси протягом одного-п’яти років. На думку 80% операторів, однією з ключових проблем є обмежена зарядна інфраструктура вздовж основних маршрутів.
Необхідність у зарядній інфраструктурі тісно пов’язана з автономністю роботи електробусів, і 73% операторів вважають, що такі машини поки що мають недостатній запас ходу для далеких поїздок.
Звичайно, це залежить від маршрутів та доступності зарядних станцій по дорозі. Так, електробус на шасі Volvo BZR Electric забезпечує запас ходу до 700 км відповідно до стандарту SORT 3.
Проте справа не лише у самих транспортних засобах. 49% операторів шукають партнера, який може надати комплексні рішення, а не лише транспортні засоби.
Які чинники спонукають операторів автобусних перевезень переходити на електробуси?
46% операторів вважають екологічні цілі та цілі сталого розвитку важливими мотиваторами для переходу на електробуси, а 45% вказують на регуляторний тиск та зони з підвищеним рівнем викидів.
Компанія Volvo Buses прагне повністю відмовитися від викопного палива до 2040 року, і багато операторів ставлять перед собою амбітні цілі.
Електрифікація має ключове значення, але якщо необхідно скоротити викиди в масштабах всієї галузі, то відповідальність за трансформацію не може лежати тільки на операторах. Законодавство та нормативні акти мають підтримувати цей перехід.
