Громади обирають українське — і це змінює економіку країни
На Auto Business Forum під час панельної дискусії «Українська техніка: стратегія держави та рішення для автопарків» говорили про те, як політика «Зроблено в Україні» відкриває нові можливості для українського машинобудування.
Модератором панелі виступив генеральний директор Федерації роботодавців України Руслан Іллічов, який наголосив: підтримка українського виробника сьогодні — це не лише про економіку, а й про стійкість держави, робочі місця та розвиток громад
До дискусії долучилися:
– Дмитро Кисилевський — заступник голови Комітету ВРУ з питань економічного розвитку, координатор політики «Зроблено в Україні» в парламенті;
– Олександр Слобожан — виконавчий директор Асоціація міст України;
– Олександр Дорош — лідер бізнесу ISUZU в Україні;
– Юрій Басюк — директор з розвитку групи компаній «Будшляхмаш»;
– Владислав Сябренко — ТОВ «СП КБТ – EGHOLM Україна»
Учасники дискусії підкреслили: йдеться не лише про оновлення техніки чи автопарків, а про модель економічної стійкості України. Повномасштабна війна показала, що країна без власного виробництва не може бути по-справжньому сильною та незалежною.
Саме тому політика «Зроблено в Україні», співініціатором якої є Федерація роботодавців України, — це про розвиток промисловості, робочі місця, спроможність громад і збереження доданої вартості всередині країни.
І вже сьогодні є конкретні результати :
• політика «Зроблено в Україні» у 2025 році забезпечила майже 1% додаткового зростання ВВП;
• держава підтримала 72 тисячі підприємств;
• бізнес отримав 88 млрд грн кредитування за програмою «5-7-9»;
• підтримка несировинного експорту перевищила 10 млрд грн;
• переробна промисловість забезпечила майже 18% усіх податкових надходжень;
• за три роки у гранти для переробної промисловості інвестовано понад 5,1 млрд грн.
Завдяки локалізації вдалося зберегти та розвинути виробництво громадського транспорту, комунальної та спеціальної техніки, енергетичного обладнання й сільськогосподарського машинобудування.
І коли громади купують українську техніку — вони підтримують не лише одного виробника, а цілий ланцюг: металургів, виробників комплектуючих, інженерів, сервісні компанії, логістику та тисячі робочих місць по всій країні.
Попит зростає, адже зросла обізнаність про можливості українських компаній, якість та конкурентоспроможність їхньої продукції.
Українські громади сьогодні є одним із ключових драйверів економіки, адже забезпечують стабільний внутрішній попит і дають виробникам можливість інвестувати у розвиток та планувати виробництво на роки вперед.
Всі учасники панелі також підкреслили, що у своїй роботі активно користуються інструментами політики «Зроблено в Україні», які допомагають розвитку виробництва та співпраці з громадами. Це й кредити 5-7-9, і державна програма 15% компенсації.
До речі, програма Мінекономіки наказом 11 травня затвердила оновлений перелік техніки і обладнання вітчизняного виробництва, на які розповсюджується дія державної програми 15% компенсації. Серед іншого до переліку внесено понад 220 товарних позицій від 16 виробників – учасників каталогу техніки для громад. Протягом 2024-2025 років в межах цієї програми, ініційованої ФРУ, 163 підприємства придбали 343 одиниці техніки на загальну суму 899 млн грн. Держава відшкодувала 112,4 млрд грн.
А у березні 2026 бізнес придбав 41 одиницю техніки українського виробництва на 125,1 млн грн з ПДВ. Держава компенсує покупцям 15,6 млн грн вартості. Компенсація нарахована за продукцію 12 українських компаній – учасниць ФРУ виробників автобусів, вагонів-цистерн, напівпричепів-цистерн, кранів мостових, ліфтів, навантажувачів, верстатів тощо.
Прогнозований внутрішній попит дозволяє заводам у Черкасах, Запоріжжі, Чернігові та Луцьку інвестувати у запуск нових моделей транспорту. Українські виробники вже здатні повністю закривати потребу громад у шкільних автобусах. А виробництво одного автобуса залучає понад 200 українських постачальників комплектуючих.
Зокрема, «Черкаський автобус» за 30 років співпраці з ISUZU виготовив понад 26 тисяч автобусів і вантажних авто в Україні, тож можна легко уявити мультиплікаційний рівень такого виробництва для української економіки.
Потреба громад в оновленні комунальної техніки також є дуже високою: у багатьох містах зношеність парків перевищує 60–70%, а потреба у новій спецтехніці вимірюється тисячами одиниць. А локалізація лідера з виробництва такої техніки – Будшляхмаш – до 70%. Компанія також вже працює над створенням індустріального парку для власних виробничих потужностей.
Окремо учасники обговорили кейс «СП КБТ – EGHOLM Україна» — приклад партнерства українського виробництва та міжнародних технологій. Компанія локалізувала частину виробництва данської комунальної техніки в Україні , а близько 30% комплектуючих виготовляються українськими підприємствами. Сьогодні таку техніку вже закуповують українські міста та комунальні підприємства для цілорічного використання громадами — від прибирання вулиць і парків до зимового обслуговування доріг .
Підсумок простий: розвиток українського виробництва — це не перспектива, а вже діючий механізм економічного зростання. І його масштаб прямо залежить від рішень, які ухвалюються сьогодні на рівні держави, бізнесу та громад.
І саме такі дискусії показують головне — майбутнє української промисловості вже не про можливості, а про масштабування. Те, що ще вчора було стратегією, сьогодні стає практикою, яка змінює країну.
