Британська компанія JCB, відома як один із найбільших світових виробників важкої будівельної та сільськогосподарської техніки, вписала нову сторінку в історію світового автоспорту. Її експериментальний водневий болід Hydromax встановив офіційний світовий рекорд швидкості FIA для автомобілів на альтернативних джерелах живлення на дні висохлого солоного озера Бонневіль у штаті Юта. Під час залікових заїздів унікальна машина продемонструвала вражаючі результати, вкотре довівши колосальний потенціал екологічно чистих технологій.
Згідно зі строгим регламентом Міжнародної автомобільної федерації (FIA), підсумковий результат вираховується як середнє арифметичне значення двох обов’язкових заїздів у протилежних напрямках, які необхідно здійснити протягом однієї години. У першому вильоті JCB Hydromax зумів розвинути середню швидкість 400,623 милі/год (644,740 км/год). Розворот та заїзд у зворотний бік виявилися ще стрімкішими — електроніка зафіксувала шалені 412,135 милі/год (663,267 км/год). Таким чином, офіційний рекордний показник зафіксували на позначці 406,320 милі/год, що дорівнює 653,909 км/год. Нове досягнення буквально розгромило попередній водневий рекорд, який тримався на скромній позначці 185,5 милі/год (298,5 км/год).
Найдивовижніша деталь цього історичного тріумфу полягає в тому, що за кермом 9,75-метрового обтічного боліда перебував легендарний Wing Commander – командир ескадрильї Королівських військово-повітряних сил Великої Британії Енді Грін. Саме цей відставний військовий пілот є найшвидшою людиною на планеті – у жовтні 1997 року за кермом реактивного монстра ThrustSSC він розігнався до 1227,986 км/год і став першим і єдиним в історії, хто офіційно подолав звуковий бар’єр на суходолі. Цікаво, що рівно 20 років тому, у серпні 2006 року, той самий Енді Грін на цьому ж місці встановив світовий рекорд швидкості для дизельних машин (350,092 милі/год або 563,418 км/год) за кермом першого знаменитого боліда компанії – JCB Dieselmax.
Замість авіаційних чи реактивних турбін новий JCB Hydromax приводиться в рух двома поршневими водневими двигунами внутрішнього згоряння сумарною потужністю 1600 к.с. Голова компанії Ентоні Бемфорд наголосив, що ці агрегати не є унікальними штучними розробками: вони побудовані на базі стандартних серійних двигунів для екскаваторів та навантажувачів, які щодня сходять із конвеєрів заводів JCB у Великій Британії. Цей заїзд наочно продемонстрував світовій індустрії, що водневі ДВС здатні працювати під екстремальними навантаженнями на найвищому рівні, забезпечуючи нульовий рівень шкідливих викидів в атмосферу.https://youtu.be/NRoZ3QADEHA
Довідка «АЦ»
Ідея використання водню як пального для поршневих ДВС, а не для паливних елементів (де водень перетворюється на електрику для живлення батарей), є ключовим технологічним вектором компанії JCB. Британський виробник інвестував понад 100 мільйонів фунтів стерлінгів у розробку власних водневих двигунів, оскільки для важкої будівельної техніки, що працює цілодобово в кар’єрах, традиційні літій-іонні акумулятори є непридатними через гігантську вагу та довгий час заряджання. Водневі мотори за своєю архітектурою та блоком циліндрів повторюють звичайні дизелі, що дозволяє автовиробникам зберегти існуючі виробничі лінії та ланцюжки постачання деталей, радикально прискоривши глобальний перехід промислового сектору до вуглецевої нейтральності.
Також читайте:
JCB представила перший мобільний заправник воднем
