Унікальне купе Bugatti 1937 виставлять на аукціон

Рідкісний Bugatti Type 57SC Gangloff, що належав французькому хірургу та учаснику Опору Андре Шовене, стане одним з головних лотів аукціону Mecum у Кісіммі в 2027 році. Автомобіль зберіг багату історію, оригінальний кузов та численні нагороди престижних конкурсів елегантності.

11 квітня 1945 року американські війська звільнили концентраційний табір Бухенвальд. Серед тих, хто вижив, був французький хірург Андре Шовене — ув’язнений № 136166, виснажений туберкульозом і перебував на межі смерті. Всього за вісім років до цього він отримав один із найдосконаліших спортивних автомобілів свого часу – унікальне купе Bugatti Type 57SC 1937 року з номером шасі 57532.

Bugatti Type 57S: гоночні технології на дорогах загального користування

Андре Шовене народився 1900 року неподалік Перпіньяна. Після вивчення медицини у Бордо він став головним хірургом лікарні у місті Туар на заході Франції. При цьому Шовене був давнім шанувальником Bugatti і володів кількома автомобілями марки, включаючи Type 44, Type 49 та два Type 57.

У грудні 1936 року він замовив спеціальне купе Type 57SC через офіційного дилера Bugatti в Ніорі. Спочатку планувався тримісний салон, але на вимогу дружини замовлення змінили на двомісний. Кузов виготовило ательє Gangloff у Кольмарі.

Представлений в 1936 Bugatti Type 57S став дорожнім втіленням гоночних розробок марки. Літера S означала surbaissé – “занижений”. Модель отримала укорочену раму, систему мастила з сухим картером і двома масляними насосами, поршні з високим ступенем стиснення, магнето Scintilla Vertex та амортизатори de Ram, характеристики яких залежали від швидкості.

В 1937 Bugatti Type 57S ліг в основу гоночного автомобіля, на якому Жан-П’єр Віміль і Робер Бенуа виграли «24 години Ле-Мана». Усього виготовили 43 шасі Type 57S, приблизно половина з яких вирушила до незалежних кузовників.

Для свого автомобіля Шовене вибрав чорне забарвлення, оздоблення салону світло-коричневою свинячою шкірою та монограми «AC» на обох дверях. Хоча Gangloff побудувало три купе Type 57S, кожне відрізнялося індивідуальними особливостями і являло собою унікальний екземпляр.

Листування між Шовене, дилером та заводом свідчить, що замовник уважно контролював процес виготовлення та неодноразово висловлював невдоволення затримками. Після отримання машини він також поскаржився на вібрації двигуна та керованість. Завод усунув частину зауважень.

Восени 1938 року автомобіль відправили на зберігання через хворобу власника. У квітні 1939 року його повернули в експлуатацію з пробігом близько 15 000 км. Того ж року Шовене придбав ще один Bugatti – Type 57C Aravis із кузовом Gangloff.

Від хірурга до учасника Опору

Після окупації Франції Шовене разом із однодумцями організував підпільну групу Опору. У 1941 році він встановив зв’язок із Лондоном і став заступником Жільбера Рено, відомого під псевдонімом Ремі, учасника розвідувальної мережі Confrérie Notre-Dame. Важливі повідомлення передавалися до Лондона через радіологічне відділення лікарні.

Того ж року Шовене заарештували після зради впровадженого в підпілля агента, але незабаром звільнили. Другий арешт відбувся 21 січня 1942 року. Після кількох в’язниць його депортували до Бухенвальду.

Звільненого американськими військами лікаря 23 квітня 1945 року доставили літаком із табору до аеропорту Ле-Бурже, а потім – до паризького готелю Lutetia. Після одужання він повернувся до хірургічної практики у Туарі та працював до 1955 року. Андре Шовене помер у Марселі 1981 року. Серед його нагород – Військовий хрест, Медаль Опору та орден Почесного легіону.

Історія автомобіля після війни

Унікальному Bugatti також вдалося пережити воєнні роки. Навесні 1939 року його придбав доктор Дінуар, який планував переробити машину в гоночну: укоротити шасі, встановити нагнітач та гідравлічні гальма. Кузова зняли, але з початком війни проект зупинили. Пізніше кузов повернули на автомобіль, а в 1943 він перейшов до парижанину Е. Мушу.

До січня 1948 власником Bugatti став співак і композитор Жорж Ульмер, автор пісні Pigalle, відомої також у виконанні Бінга Кросбі. Потім автомобіль ненадовго належав художнику Раймону Дюпону, а 1952 року його придбав бровар і колекціонер Bugatti Анрі Берлемон, який організував капітальний ремонт машини.

1953 року автомобіль купив Роберт Форд. Протягом 29 років він подорожував ним Європою, аж до своєї смерті в 1982 році. Після цього купе пройшло реставрацію в майстерні Lecoq, побувало в колекції Ханса Туліна, а на початку 1990-х виявилося у нідерландського колекціонера.

Останній усунув давню проблему з вібраціями двигуна, відбалансувавши оригінальний гоночний колінчастий вал. Він брав участь на Bugatti в історичних заходах, включаючи Mille Miglia та ралі Будапешт – Відень – Прага. 2008 року автомобіль отримав нагороду Trofeo Girard-Perregaux на конкурсі елегантності Villa d’Este.

Реставрація та перемоги на конкурсах

У 2015 році Bugatti придбала колекція Rare Wheels Collection. Автомобіль відправили на реставрацію до канадської компанії RM Auto Restoration, де за участю історика марки Юліуса Крута йому повернули вигляд, в якому він залишив ательє Gangloff у 1937 році.

Реставрація принесла автомобілю низку престижних нагород:
– 2016 – Best in Class на Pebble Beach Concours d’Elegance;
– 2018 рік – Best Paint на Amelia Island Concours d’Elegance та перемоги на конкурсах Elegance at Hershey та Concours d’Elegance of America у Сент-Джонс;
– 2019 рік – Best in Show на конкурсі Boca Raton.

Bugatti Type 57SC виставлять на аукціон Mecum

У 2027 році купе Bugatti Type 57SC Gangloff 1937 представлять на аукціоні Mecum в Кісіммі, штат Флорида. Автомобіль супроводжується історичним технічним паспортом FIVA та великим архівом документів, у тому числі копіями листування Андре Шовене з дилером та заводом Bugatti.

Ці листи розкривають характер вимогливого власника, який вимагав від виробника усунення недоліків та дотримання термінів. Через кілька років Шовене виявив таку ж наполегливість вже у боротьбі за визволення своєї країни.

Майже через 90 років унікальний Bugatti, замовлений і придбаний Шовене новим, готується перейти до чергового власника. Його історія поєднує довоєнні автомобільні технології, майстерність кузовників Gangloff, багаторічну експлуатацію та долю людини, яка була не лише захопленим автомобілістом, а й учасником французького Опору.